Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пристрітник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пристрітник
Берлін: Українське слово, 1924

Пристрі́тник, ка, м. 1) Человѣкъ, имѣющій способность сглазить при встрѣчѣ съ кѣмъ. Чуб. I. 126. 2) Раст. Lysimachia nummularia. Вх. Пч. II. 33.