Словарь української мови (1924)/провідничка
| ◀ провідниця | Словарь української мови П провідничка |
провідувати ▶ |
|
Провідни́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ провідниця. 2) Особая свѣчечка во время похоронъ: съ такими свѣчечками въ рукахъ дѣти становятся вокругъ гроба предъ выносомъ его изъ дому, трижды ихъ притушиваютъ, а остатокъ прилѣпляютъ къ срединѣ гроба. Мил. 169.