Словарь української мови (1924)/проскакувати
| ◀ проскакати | Словарь української мови П проскакувати |
проскиглити ▶ |
|
Проска́кувати, кую, єш, сов. в. проско́чити, чу, чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. МВ. I. 106. Як скочив — і проскочив тоті дві гори. Драг. 284.