Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/простигати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простигати
Берлін: Українське слово, 1924

Простига́ти, га́ю, єш, сов. в. прости́гти, гну, неш, гл. Простывать, простыть. Кличе мати вечеряти: галушки простигли. Нп.