Словарь української мови (1924)/простий

by Борис Грінченко

◀ простигати

Словарь української мови Борис Грінченко П простий

простилати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́стий, а, е. 1) Простой. Простий люд. К. ЧР. 359. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки. Ном. № 4114. 2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. АД. I. 91. Я знаю сам, що просте, що кривеє. К. Іов. 15. 3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу. Чуб. V. 229.