Словарь української мови (1924)/підпрягати

by Борис Грінченко

◀ підправляти

Словарь української мови Борис Грінченко П підпрягати

підпрядати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпряга́ти, га́ю, єш, сов. в. підпрягти́, жу́, же́ш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. I. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г.