Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підпрягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підпрягати
Берлін: Українське слово, 1924

Підпряга́ти, га́ю, єш, сов. в. підпрягти́, жу́, же́ш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. I. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г.