Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/піна

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
піна
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́на, ни, ж. Пѣна (у человѣка, животнаго). Волосся піднялось догори, піна била з рота. Стор. МПр. 19.