Словарь української мови (1924)/піти
| ◀ піт | Словарь української мови П піти |
пітися ▶ |
|
Піти́, піду́, деш, гл. 1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за ві́тром, за водо́ю. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. Нп. Уман. у. Ди́мом догори́ пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. Ном. № 1904. — на посиде́ньки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. Лебед. у. — на пропа́сть. Пойти на несчастье. — вогне́м. Сгорѣть. — світ за́ очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в тане́ць. Пойти танцовать. — в непа́м'ять. См. Непам'ять]]. 2) — за́між. Выйти замужъ.