Словарь української мови (1924)/реготіти

by Борис Грінченко

◀ реготіння

Словарь української мови Борис Грінченко Р реготіти

реготітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Реготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Реготати. 2) О сычѣ: кричать. Пугач реготів. Мил. 10.