Словарь української мови (1924)/розбалакувати

by Борис Грінченко

◀ розбалакатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбалакувати

розбатовувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбала́кувати, кую, єш, гл. 1) Разговаривать. 2) — кого́. Уговаривать, увѣрять, наговорить кому. Почали (пани) царя розбалакувати та й завірили, шо це правда. Мнж. 83.