Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розбуркувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбуркувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розбу́ркувати, кую, єш, сов. в. розбу́ркати, каю, єш, гл. Пробуждать, разбудить, разгонять, разогнать сонъ. Гук і галас розбуркали його. Стор. М. Пр. 18.