Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлучення

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлучення
Берлін: Українське слово, 1924

Розлуче́ння, розлучі́ння, ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. I. 218, 213. Полонинка веселая лиш до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. I. 204.