Словарь української мови (1924)/розлучення

by Борис Грінченко

◀ розлучатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлучення

розлучити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розлуче́ння, розлучі́ння, ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. I. 218, 213. Полонинка веселая лиш до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. I. 204.