Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлучити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлучити
Берлін: Українське слово, 1924

Розлучи́ти, ся. См. Розлучати, ся.