Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлучний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлучний
Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́чний, а, е. Разлучающій, разъединяющій.