Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлучник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлучник
Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́чник, ка, м. Разлучитель. Допоможи мені, моцний Боже, розлучника вбити, най не ходить, де я ходжу дівчину любити. Чуб. V. 385.