Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлютуватися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлютуватися
Берлін: Українське слово, 1924

I. Розлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Разозлиться. Як розлютується пані, як накинеться на неї. МВ. I. 52.

II. Розлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Распаяться.