Словарь української мови (1924)/розрив
| ◀ розрепетуватися | Словарь української мови Р розрив |
розривати ▶ |
|
Розри́в, ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. Розри́в-трава́ — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.