Словарь української мови (1924)/розщібати

by Борис Грінченко

◀ розщипувати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розщібати

розщіпати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розщіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розщібну́ти, ну́, не́ш, гл. = Розщіпати, розщіпнути. Розще́бані две́рі. Двери, крючекъ которыхъ откинутъ. МВ. (О. 1862. I. 98).