Словарь української мови (1924)/роптати
| ◀ ропотіти | Словарь української мови Р роптати |
ропутіти ▶ |
|
Ропта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Нп. 2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. II. 75.