Словарь української мови (1924)/руда
Зовнішній вигляд
◀ руґеля | Словарь української мови Р руда |
рудиголова ▶ |
|
Руда́, ди́, ж. 1) Руда. 2) Ржавое болото. 3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. I. 97. 4) Дождь сквозь солнце. Угор. 5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. I. 180.