Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ручниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ручниця
Берлін: Українське слово, 1924

Ручни́ця, ці, ж. 1) = Рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевъ пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. I. 175.