Словарь української мови (1924)/себелюб

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ себель Словарь української мови
Борис Грінченко
С
себелюб 		себелюбець ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Себе́люб, бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/себелюб&oldid=497175