Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скопотити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скопотити
Берлін: Українське слово, 1924

Скопоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Взбить, поднять (пыль). Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. Гол. I. 38.