Словарь української мови (1924)/спостигати
| ◀ спостерегати | Словарь української мови С спостигати |
спостити ▶ |
|
Спостига́ти, га́ю, єш, сов. в. спости́гти, гну, неш, гл. 1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. МВ. II. 143. Його спостигли, як він утікав. Борз. у. 2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже.... Федьк.