Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спотич

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спотич
Берлін: Українське слово, 1924

Спо́тич, нар. = Спотикача. Пішов він п'яний спотич додому. Камен. у.