Словарь української мови (1924)/стручок

by Борис Грінченко

◀ стручкуватий

Словарь української мови Борис Грінченко С стручок

стручувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стручо́к, чка́, м. 1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди, Боже, чотирі. Чуб. III. 42. 2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків. Ном. № 11622.