Словарь української мови (1924)/суятний

by Борис Грінченко

◀ суятитися

Словарь української мови Борис Грінченко С суятний

суятник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Суятни́й, а́, е́. Плохой, затруднительный, стѣснительный (объ обстоятельствахъ). Суятна на мене година — я въ затруднительномъ, тяжеломъ положеніи. Вх. Зн. 68.