Словарь української мови (1924)/тимуль
| ◀ тимпанник | Словарь української мови Т тимуль |
тимфа ▶ |
|
Тиму́ль, меж., выражающее веденіе скотины. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1089.