Словарь української мови (1924)/тулубець

by Борис Грінченко

◀ тулубастий

Словарь української мови Борис Грінченко Т тулубець

тулук ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тулубе́ць, бця́, м. 1) Ум. отъ тулуб. 2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Лебед. у. Аж там лежить жаб'ячий тулубець. Рудч. Ск. II. 103.