Словарь української мови (1924)/уганяти
| ◀ угамовуватися | Словарь української мови У уганяти |
уганятися ▶ |
|
Уганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. угна́ти, ужену́, не́ш, гл. 1) Гнаться, погнаться. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє. АД. I. 107. Ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш. АД. II. 104. Вийми меч проти неситих, що за мною уганяють. К. Псал. 2) Догонять, догнать. Де орду вгоню, там ю розроню. АД. I. 35. 3) Подниматься, подняться. Орел високо вгору вганяє. 4) Вбивать, вбить, вгонять, вогнать. Він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. I. 30. Угнав його по коліна в землю. Чуб.