Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/усипляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
усипляти
Берлін: Українське слово, 1924

Усипля́ти, ля́ю, єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Нп. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. См. II. Усипати.