Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хурта

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хурта
Берлін: Українське слово, 1924

Ху́рта, ти, ж. = Хуртовина 1. Пустіть, добродію ласкавий, у хату заночувати. Хурта така, що крий Мати Божа. О. 1862. IV. 88.