Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/циб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
циб
Берлін: Українське слово, 1924

Ци́б, ба, м. При завязываніи у женщинъ головы пере́міткою, ра́нтухом — концы этого покрывала, завязанные въ петлю. Гол. Од. 27. Шух. I. 160.