Словарь української мови (1924)/чепіль
| ◀ чепілик | Словарь української мови Ч чепіль |
чепірнатий ▶ |
|
Чепі́ль, ля, м. Обыкновенный ножъ съ деревяннымъ черенкомъ. Вх. Зн. 27. Такой-же ножъ, преимущественно старый съ отломаннымъ концемъ. Харьк. См. Чепель.