Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чепіль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чепіль
Берлін: Українське слово, 1924

Чепі́ль, ля, м. Обыкновенный ножъ съ деревяннымъ черенкомъ. Вх. Зн. 27. Такой-же ножъ, преимущественно старый съ отломаннымъ концемъ. Харьк. См. Чепель.