Словарь української мови (1924)/черготіти

by Борис Грінченко

◀ черговий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч черготіти

чергуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Черготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. Лохв. у. У млині камінь часто черготить. Лохв. у.