Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шарудіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шарудіти
Берлін: Українське слово, 1924

Шаруді́ти, джу́, ди́ш, гл. Шуршать. А в острішці горобеєчко шарудить. Чуб. V. 640.