Словарь української мови (1924)/штип
Зовнішній вигляд
◀ штимуватий | Словарь української мови Ш штип |
штирити ▶ |
|
Штип, пу, м. 1) Пыль. Зміев. у. 2) Перегорѣлая земля съ навозомъ, которой покрываютъ приготовленную для выжиганія углей кучу дровъ. Вас. 146. 3) Негодные остатки отъ перепряденнаго кло́чча (оческовъ конопли, льна), идутъ для пакли или въ отбросъ. Вас. 201.