Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щиглячий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щиглячий
Берлін: Українське слово, 1924

Щигля́чий, а, е. Свойственный, принадлежащій щеглу. По щигля́чій. Какъ щеголъ. Співав би гарно по щиглячій. Гліб.