Словарь української мови (1924)/їздити

by Борис Грінченко

◀ їзджалий

Словарь української мови Борис Грінченко Ї їздити

їздитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ї́здити, джу, диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.