Словник української мови (1927)/комонник

by Борис Грінченко

◀ комонний

Словник української мови Борис Грінченко К комонник

комонниця ▶

Київ: Горно, 1927

Комо́нник, ка, м. Всадник, кавалерист. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. В детской игре в ка́шу так называется тот из играющих, который едет верхом на товарище. КС. 1887. VI. 461.