Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бренькач

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ бренькати Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бренькач 		бренькіт ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бре́нькач, ча, м. 1) Плохой музыкант. 2) = Бринькач. Ум. Бренька́чик.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/бренькач&oldid=557192