Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бренькач

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бренькач
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бре́нькач, ча, м. 1) Плохой музыкант. 2) = Бринькач. Ум. Бренька́чик.