Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буркнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буркнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́ркнути, ну, неш, гл. Одн. в. от буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне. Ном. № 4056.