Мандатор Грдлічка опришків поров
В тій ямі — гуцульська це Кодня.
Дня 19 серпня. Сокільська скала.
На волю! На волю! По бистрій ріці
Гуськом їдуть добрі дараби.
Це наші вози. Ось по лівій руці
Сокільської скелі поваби.
Сюди нам Федькович живцем переніс
Гайнівську Лорелею,
Та, знать, надокучив їй камінь і ліс,
І бовтнула в вир під кручею.
І, як топелиця, вона тут жиє,
На бідні дараби чатує.
Федькович із жалю горілочку п'є
Та „Дикії думи“ віршує.
Дня 20 серпня. Вижниця.
Про Вижницю, певно, не кожний чував,
А Вижниця — то ж не дурниця!
В куті тім „гуцульський король“ панував,
Преславний Лук'ян Кобилиця.
Це простий був гуцул; його гуцули
Послом обібрали до Відня;
Коли там дебати і свари гули,
Шептав він: „Ой, Русь наша бідна!“
Хотів, як умів, він здвигнути її,
Щоб залежала тільки від Відня,
За те мусів гори покинуть свої,
А Русь досі як бідна, так бідна.
