Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 2 (1928).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Загальний опис міста Баришполя подано на підставі відомостей Рум'янцівського Опису[1].

Переходимо тепер до вияснення економічного життя окремих груп людности міста Баришполя. Почнімо з старшини козацької.

Старшина козацька.

Ми вже вияснили, що старшині належала значна частина дворів м. Баришполя[2]. Було це в результаті довголітнього наступу старшини на місто, яке приваблювало своїми економічними перспективами. Вже з кінця XVII в. починається, а потім в XVIII в. ще інтенсивніше розгортується цей процес захоплення міської людности. Наслідки були надзвичайні. Козацькій старшині належало 245 дворів, або 46,5% усіх дворів (46,6% жилих дворів), причім бачимо тут надзвичайну концентрацію, бо ці 245 дворів належали тільки 9 старшинським родинам: Дараганам, Афендикові, Поваловичеві, Горковському, Сулимі, Гоголеві, Шепелевому, Яновському та Жученкові[3].

Різних засобів уживала старшина, щоб осягнути бажаних наслідків.

Ми з'ясували[4], що найлегший спосіб набувати ґрунти й підданих було випрохувати гетьманські універсали на певні місцевості й села; зазначили також і розповсюдження скуплі, та, нарешті, захоплення силоміць, як дворів так і їх людности. Ми підкреслювали вже, що цей спосіб широко вживано в Баришполі. Додамо, що до 1724 року ще сотник Баришпільський, Стефан Афендик, один з найенергійніших „стяжателів“ цієї родини, придбав собі 46 підданих у цьому місті, з міщан та козаків, виключно силою підбиваючи їх; „и тими всѣми людми и козаками куди хочет на свою потребу дворову употребляеть, користаючи з свого уряду й булави“[5], як зазначає скарга цих підданих, виключно для завдоволення своїх власних потреб[6].

Що-до джерел загарбання майна й маєтностей, про що ми зазначали раніше[7], додамо тут ще одне: це маєтки манастирські й манастирських підданих. У цій ділянці особливо відзначився той-же Стефан Афендик, що протягом 1720—1740 років систематично захоплює у манастирських підданих волів, коней, підводи, рубає манастирські ліси і жорстоко карає тих, хто наважується ставити йому опір[8]. Часто захоплює він і землі в манастирських підданих Гнідина, Вишеньок та инших сіл Баришпільської сотні, мотивуючи звичайно ці захоплення тим, що ці землі манастирська людність захопила самовільно (хоч зде-

  1. ibid., с. 102.
  2. ibid., с. 104—105.
  3. ibid., с. 104—105.
  4. ibid., с. 108—110.
  5. Ст. Афендик у ці часи є наказний сотник Переяславський.
  6. Лаврський архів, вотчинний, спр. № 1341, „о причиняемыхъ наказнымъ полковникомъ Переясловскимъ Стефаномъ Афендикомъ подданымъ Требуховскимъ и Дудорковскимъ обидахъ и о уписаніи подданых в козаки“.
  7. Істор.-Геогр. Зб., т. I, ст. 109—110.
  8. Лаврськ. Арх., вотч., вищезгадана справа № 1341.