Сторінка:І. К. Безіменні герої. 1923.pdf/6

Що йдуть Ляхи та на війну?“
„Ой, не чув я, тільки бачив,
Що йдуть Ляхи на три шляхи,
А гусари на чотири,
А Москалі степи вкрили,
А козаки усі гори…“
Козаченьки гори вкрили,
Шабельками заяснили,
Шапочками закрасили.
Попереду кінь турецький,
На конику син отецький:
В правім боці свіча горить,
А з лівого річка біжить.
Горить свіча восковая,
Біжить річка кровавая.
По тій річці орда скаче,
По синови мати плаче.
Не плач, мати, не журися,
Бо вже син твій оженився
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку,
Без дверець і без віконця,
Лежить твій син проти сонця,
Та на землі головою,
Прикрив личко муравою…

 

---

 

Дума про Хведора Безрідного^[1].

---

Понад сагою дніпровою
Молодий козак обід обідає,
Ні думає, ні гадає
Що на його молодого,
Ще й на чуру малого
Біда настигає.

То не верби луговії зашуміли,
Як безбожні ушкали налетіли,
Хведора Безрідного,
Отамана курінного,
Постреляли, порубали,
Тільки чури не піймали.

Лежить Хведір Безрідний
Безпомічний,

1. Пояснення незрозумілих слів: сага — залив ріки; чура — козацький слуга-товариш; ушкали — розбійники; курінний отаман — старшина відділу козаків, що мешкали в одному куріні (будинку без димаря); булатна шабля — сталева; стрілка-яничарка — яничари, турецьке військо, до якого Турки брали христіянські діти; семипядні пищалі — рушниці довгі на пять пядей; суремки — сурми, труби.