Сторінка:Адріян Кащенко. Славні побратими (1919).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

6

 — А як ти теє знаєш? Од кого чув?

Подорожній скинув сіряк, що був у його згорнутий за плечима, вийняв з сіряка шаблю й, витягши її з пихов, підняв у гору, щоб усі бачили.

 — Ось від кого знаю! — показав він здивованим людям.

 — Бачите, по шаблі кров запеклася? Ми обоє з побратимом — січовики й власноручно рубали ворогів у бойовищах.

Поміж селянами пішов радісний гомін, а проте були й такі, що не вірили.

 — Оповідай нам, як усе було, тоді повіримо тобі.

 — То слухайте! — почав козак: — Хмельницький Богдан утік з Чигирину на Січ і змовився там з добрими товаришами — Перебийнісом, Нечаєм, Богуном, Небабою, Ганжою й иншими, щоб визволити Україну з під лядської кормиги й повигонити з нашого краю всіх наших ворогів. От і вийшли ми з військом запорожським з Січі та, добувши Кодака, пішли до Жовтих Вод, назустріч польському війську що йшло з сином коронного гетьмана Потоцького. А перестрівши там те військо, знищили його до одного чоловіка.

Люде загомоніли неймовірно:

 — Це вже ти щось не теє… Де ж пак, щоб до одного чоловіка!

 — Не вірите? Ну то розкажу, як було… Наш Хмельницький розумний з біса! Він вирядив Перебийноса з козаками в Княжі Байраки, щоб там, позад польського стана, покопати рівчаки та ями та поробити з дубів засіки, а сам ударив на Потоцького зпереду. Поки билися, Богун умовив драгунів, — а ті драгуни всі були з наших земляків, — щоб вони не били на свою віру, а переходили на наш бік, а тут ще й реєстрові козаки, що були з Барабашем, убили його та теж до нас прилучилися. Тоді Потоцький