6 тисяч чоловік, промисел їхній — хліборобство, сади та баштани. В тіх лісах, котрі були навкруги Харькова, було багато полян та сінокосів; тому населення біля Харькова займалося хліборобством і садівницьтвом. У самому місті Харьківці мали сади й огороди, а за городом поля. Садівницьтвом промишляли; у садах були звичайні садові дерева та кущі. В огородах садили огірки, редьку, буряки, моркву, капусту, ріпу, часник, горох, салат, сельдерей, окріп, пастернак, картоплю; на баштанах — кавуни, дині та гарбузи. Академик Гюльденштедт оповідає, що українські слобожане разводили волошську ріпу, брюкву і охоче садили картоплю. По инших містах, а особливо слободах, селах, деревнях, та хуторах хліборобство мало ще більше значиння у економичному побуту населення.
І в панських слободах піддані мали доволі землі, особливо в степових просторих місцях південної Слобожанщини. Ось, наприклад, які звістки ми маємо про три українськи слободи кн. Куракина у Валуйскькій окрузі Острогожського полка в кінці XVIII століття. До сих трьох слобід належало землі у окрузі до 500 верст. Мешканці слобід жили не дуже то заможно, а хуторяне навпаки дуже багато — вони навмисне й селили ся по хуторах, щоб жити осібно од слобожан. Заможніші з них мали багаті хлібні запаси: жита до 100 четвертей, пшениці теж до 100, вівса до 300, гречки 50, ячменю 150, середні мали половину сього, а бідні ⅓ і то не всіх хлібів. Хліб був вельми дешевий: четверть жита продавалася по 50–60 коп., а найдорогше по 80 коп., пшениці по 1 карб. 50 коп — 2 карб., мішок вівса мірою в два четверика по 5–8 коп., коли в инших місцях він продавався по 40 коп. і віз сіна, котрий коштував 6 карб, — по 50 коп. І така дешевина була через те, що нікому було там купувати ні хліба, ні сіна, бо кожен мав своє. Все, що получалося од хліборобства, йшло на їжу та на винниці — на викурювання горілки.
Садівництво. У садівництві здавна кохалися слобожане. Козаки Мерехвянської сотні з давних давен порозводили собі яблуневі садки при своїх пасіках. „Українці, каже автор топографичного опису Харьківського намістництва, любили розводити садки плодючих дерев та кущів. По лісах була сила яблуньових та грушових дерев, навіть цілі садки з пасіками. Своїми садами величалися Люботин, Коротич, Нова Водолага й иньші. У Охтирському Троїцькому манастиреві було 4 садів, з котрих один виноградний. Змійовський козацкий манастирь мав 20 садів у 20 десятин, у тім числі виноградний у 4 десятини. У Святогорському манастиреві був невеличкий але дуже гарний сад з яблунь та груш, та виноградний з
