ланські — рушниці, галанські — скатерті, рукомойники, пістолі, грецькі — шаблі, турецькі і персідські — коври, полотенця, шаблі, рушниці, ножі, сідла, сапьян, шатри, китайські — шовки, завіси, ножі. Але отсі усі чужоземні вироби роспріділялися більш менш однаково — єдні не переважували других і не нищили місцьової українськоі культури, котра панувала над ними. Так було у XVII і у початку XVIII ст. Здавалося, що українська національна культура моглаби уміцнитися, як би її підтримала українська інтелігенція, якаб не одірвалася од свого народу. Але вийшло навпаки. Своє рідне було зовсім занехаяно, забуто, — українські старшини перевернулися у російських дворян. І В. Н. Каразину прийшлося тільки згадувати про ті часи, коли дахі будинків поміщиків, у котрих було од 500 до 1000 підданих, були криті очеретом, коли в горницях стояли лавки, вкриті килимами та коцями, коли за столом услуговали дівчата у біліх сорочках. У йогож часи архитектор О. О. Палицин збудовав багацько церков і будинків по городах та селах Харьківщини на новий манір. Він заохочував тодішніх багатих поміщиків (Шидловських, Надаржинських) будовати нові будинки у своїх помістьях, украшати їх меблями, складити бібліотеки, заводити, як каже В. Н. Каразин, початки європейського побуту на Україні. І ось там, де сорок років тому назад, стояли старенькі хатки, криті соломою, з'явилися великі будинкі, з Парижським та Лондонським убрансьтвом. Проти вплива європейскої культури нічого не можно казати, але потрібно було б не нищити власної української культури — треба було розвивати свою культуру на національному грунті, користуючися чужим.
Обставини життя козацтва, селянства та міщанства. Що до побуту середнього та низшого станів слобожан, то він був чисто українській і взагалі схожий з старшинським. Відріжнявся він тільки од нього своїм убожеством. Українська козача або селянська або міщанська хата одріжнялася од панського будинка тільки своїм розміром; матеріял же будівлі був однаковий — дерево, гонт, очерет, солома; і у заможних козаків можна було побачити навіть кахельни груби, які звичайно були у панських будинках і які ми бачили у Шидловського. У хатах козаків, міщан та посполітих були тіж образи, лавки, килими, коці, рушники, скрині з одежою і українським убранством — тільки усе отсе було куди біднійше та дешевше. Навіть у страві і напитках теж було багато схожого. Українські народні звичаї — весілля, танки, гри — збереглися у козацтва та селянства куди краще і довше ніж у старшин. Який же був побут слобожан взагалі і особливо у козацьтва та селянства?
