|
На яснії зорі, |
Де-які невольники утікали з дороги і потім оповідали воєводам, як їм пощастило утекти. У 1681 р. явився у Тор козак Левко Ус і оповідав, що його укупі з 4 товаришами забрали татари у полон, як вони рубали у лісі дрова, і потім їх одправили у Озов з 5 татарами, але в дорозі він, Левко, розв'язався, убив 3 татар, розв'язав товаришів і вони добили і останніх двох татар. Вийшла з неволі й дівчина Ульяна Свинарева, дочка посполитого сел. Нової Водолажки. Повернувшися, вона пояснила, що втекла од татар вночі, коли вони стояли у Великому Лузі над річкою Карачакраком. У Великому Лузі вона зустріла полтавських козаків, котрі там рибалкували, з ними доїхала до Полтави, а з відтіля вже допленталася і до Водолажки. Але ледве не усіх невольників татари доводили до Крима або Озова. Там вони зоставалися у тяжкій праці та гіркій, вічній неволі, коли тілки хто небудь їх не викупав, або сам невольник не утікав з полона. Валковський піп Сем. Михайлов писав архіерею у 1738 році: „торік, в осени, був я в Ізюмському полку у сл. Гієвці, щоб побачитися з родиною. У тій слободі взяли мене ногайські татари в полон, одвели у Кримський город Карасев (Карасубазар), а з Карасева перевели у Кафу і у городі Кафі продали Турчину, а він продав мене на каторгу Дервишову. І був я на каторзі до березоля 1739 р. З каторги в Царьграді викупив мене козак Ніжинського полку, Дмитро за 270 карб., а тепер одпущено мене на поруки, щоб зібрати гроші сьому козакові“. Йому видана була грамота на збір грошей. Такеж прохання подав у 1710 р. і Коломацький піп: його було узято у неволю укупі з жінкою й дітьми; викупив його грек за 170 талярів, за жінку ж і дітей визначено було 300 талярів. Про полон трьох попівен ось що оповідає нам народня Дума:
|
Коли турки воювали, |
