Ото йде та йде дуже великим лісом, — коли стоїть яблунька, обросла навкруги буряном, що й не видко, та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, — я тобі у великій пригоді стану!
От дідова дочка закотила рукава, обполола, обханючила і пісочком обсипала; яблунька подякувала, дівчина пішла далі
Ото схотілось їй пити. Вона зайшла до криниці, а криничка їй говорить:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина обчистила, обханючила і пісочком обсипала; криничка їй подякувала, — вона пішла далі.
Коли біжить така брудна та погана собака та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина заходилась, обчистила, обханючила, собака сказала: „Спасибі, дівонько!“ Дівчина пішла далі.
Коли стоїть піч і така облупана, а біля неї глина лежить. Ото й каже піч:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене, — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина замісила глину, полізла у піч, обчистила, обмазала; піч їй подякувала, дівчина пішла далі.
Ото йде та йде, — зустрічає її жінка та й каже:
— Помагай Бог тобі, дівчино!
Дівчина відказала їй: „Добре здоровя!“
— Куди ти йдеш, дівчино? — спиталась жінка.
— Іду, тіточко, щоб де наняться.
— Наймись у мене, — сказала жінка.
— Добре, відказала дівчина, — наймусь.
— У мене, — каже жінка, невелике діло, аби ти вміла зробити те, що я скажу.
— А чому ж не зумію? — каже дівчина: — раз мені покажете, пані матко, а вдруге і сама знатиму.
